В історії української реалістичної літератури творчість Івана Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що розвиток художньої прози і, зокрема,

«Старі гультяї» Івана Нечуя-Левицького — соціально-побутове оповідання, в якому автор розкриває традиційну для його творчості тему родинних

«Вітрогон» Івана Нечуя-Левицького — гумористичне оповідання про пригоди малого хлопчика, що замазався брудом і заснув під мостом, а люди сприйняли

«Чари» Марка Вовчка — оповідання, у центрі якого — любовний трикутник. Хима кохає Тимоша, та він сватає іншу. Засмучена дівчина знаходить знахарку,

«Чортова пригода» Марка Вовчка — гумористичне оповідання про чоловіка, який зустрівся з нечистою силою. Чорт у творі не є уособленням зла, він

«Горпина» Марка Вовчка — це соціально-побутове психологічне оповідання, написане в дусі експресіонізму. В Горпини помирає єдина улюблена донечка,

«Сестра» Марка Вовчка — це соціально-побутове оповідання, в якому авторка розкриває проблему складних сімейних стосунків. Головна героїня живе у

«Свекруха» Марка Вовчка — соціально-побутове оповідання про злу вдову Орлиху, яка звела нанівець життя молодої невістки і власного сина. Проблема

«Викуп» Марка Вовчка — це соціально-побутове оповідання, в якому автор продовжує типову для її творчості проблему тяжкої долі поневолених кріпосних

Менандр (342–293/291 до н. е.) — давньогрецький комедіограф, афінський поет-драматург, найвидатніший представник нової античної комедії. Доля